Про що говорять радіоаматори?

Як тільки хтось дізнається, що я радіоаматор і займаюсь радіозв'язком на коротких хвилях, зазвичай відразу ставить запитання: "А про що короткохвильовики розмовляють між собою?". Почувши у відповідь, що розмова в більшості випадків не виходить за рамки радіоаматорської тематики, вони дивуються: "І тільки-но?" Так ось пояснюю, що ця тема якраз і представляє найбільший інтерес для переважної більшості справжніх радіоаматорів. І тут немає нічого дивного: по-справжньому захоплена людина відчуває найбільше задоволення від бесіди про предмет свого захоплення. Про що зазвичай розмовляють завзяті рибалки? Про риболовлю! А філателісти? Про марки! Ну, а радіоаматори – про радіо.

У старі добрі часи існування "спец.органів" спостереження за роботою радіоаматорів велося досить пильно і найменше відхилення від допустимих тем (радіоаматорство і погода) могло стати причиною закриття радіостанції, і, навіть, кримінального переслідування. Майже всі короткохвильовики зі стажем можуть розповісти "трагічні" історії про виклики в відділи КДБ за оголошення номера свого абонентського ящика (навіть не поштової адреси!) в ефірі або вказівки міста в якому він проживає (на зорі радіоаматорського руху в СРСР можна було вказувати тільки область в якій знаходиться станція). Також свого часу виходячи в ефір перед тобою лежав список позивних радіоаматорів інших країн, робота з якими заборонялася в Радянському Союзі. Це були позивні дисидентів і громадян СРСР, які нелегально залишилися "там". До 1985 року також заборонені були будь-які радіозв'язки з Ізраїлем.

З початком перебудови радіоаматори отримали деякі послаблення по частині регламенту роботи в ефірі. Були скасовані всі обмеження на спілкування з іноземними радіоаматорами, додані нові радіоаматорські діапазони, дозволена робота цифровими видами зв'язку, і тематика обміну інформацією вийшла далеко за межі рамок радіоаматорства. Однак чотири теми все ж радіоаматори намагаються не обговорювати в ефірі: політика, бізнес, секс, релігія. Якщо ви раптом почнете обговорювати будь-які події в вашому місті, можливо, вас хтось і закличе до порядку, оскільки ваші висловлювання можуть когось образити. А для обміну думками можна користуватися і іншими засобами (телефон, E-mail, CB-radio, нарешті).

Органи, що контролюють роботу радіоаматорів з боку держави, зрозуміло, залишилися, але займаються вони не прослуховуванням роботи радіоаматорів, а видачею радіоаматорських ліцензій (позивних) – обліком радіоаматорів.

Видача дозволів на будівництво (придбання) і експлуатацію аматорських радіостанцій, контроль за технічним станом апаратури, контроль за використанням виділених для аматорського радіозв'язку діапазонів частот і перереєстрація аматорських радіостанцій здійснюються регіональними філіями Державного підприємства «Український державний центр радіочастот».

Для оперативного вирішення питань радіоаматорського життя і захисту своїх інтересів радіоаматорів створені обласні відділення Ліги радіоаматорів України. Існують, також радіоклуби, де проводяться навчання радіоаматорів і приймаються іспити, встановлюють і експлуатують УКХ-репітери і станції цифрового пакетного зв'язку (BBS), організовують і проводяться змагання, зльоти, конкурси, "круглі столи". Місцеві радіоклуби працюють на своїй території. У масштабі України працює Ліга радіоаматорів України. Інтереси радіоаматорів в масштабі всього світу представляє Міжнародний Радіоаматорський Союз. (IARU)

Отже, радіоаматори можуть обговорювати практично всі можливі теми, проте, на практиці цього не відбувається і зв'язок є обмін позивними і рапортами.